Вимоги, яким повинен відповідати вирок суду
Обмен учебными материалами


Вимоги, яким повинен відповідати вирок суду



КПК визначає

вимоги, яким повинен відповідати вирок

суду, це законність, обґрунтованість (ст. 323) та мотивованість (ст.334).

Законність вироку

— це вимога додержання норм кримінально-процесуального права під час розслідування, розгляду і вирішення справи, а також правильного застосування кримінального та інших матеріальних законів при вирішенні кримінальної справи.

Вирок має бути постановлений законним складом суду, мають бути дотримані процедурні правила не тільки при безпосередньому поста-новленні вироку, але й на попередніх етапах судового розгляду і в ході досудового розслідування, тобто законним може бути лише вирок, по­становлений при дотриманні процесуального закону протягом всього кримінального судочинства. Відповідність вироку матеріальному за­кону означає, що в ньому правильно вирішені питання про застосу­вання норм Загальної частини КК, дана правильна кваліфікація зло­чину, правильно визначено вид і розмір покарання. Якщо в справі було заявлено цивільний позов, у вироку повинні бути правильно за­стосовані норми цивільного (або трудового) права.

Обґрунтованість вироку

— це повна відповідність викладених у ньому тверджень, висновків суду щодо фактичних обставин тому, що відбулося в реальності.

Обґрунтованість вироку означає, що висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, тобто тому, що мало місце в реальності. Про те, що висновки суду відповідають реаль­ним обставинам справи, можна переконатися на підставі доказів, на які посилається суд, доказів, які були досліджені в судовому слідстві, визнані належними, допустимими та достовірними, а сукупність та­ких доказів обґрунтовано визнана достатньою для переконливих ви­сновків щодо фактичних обставин.

Однак обґрунтованість різних висновків суду може мати свої спе­цифічні особливості. Твердження про факти в більшості випадків спи­раються на результати аналізу доказів. Таке ж обґрунтування необ­хідно для висновків про оцінку самих доказів. Якщо наведені у виро­ку докази підтверджують, що суду вдалося правильно встановити фактичні обставини справи, вирок можна визнати обґрунтованим. При відсутності достатніх доказів, за наявності сумнівів, які тлумачи­лись на користь обвинуваченого, обґрунтованим можна визнати ви­рок, в якому суд зробив висновки щодо фактичних обставин справи з додержанням зазначених правил. Наприклад, коли доведено, що саме підсудний заподіяв потерпілому ушкодження, від котрих останній по­мер, але є сумніви щодо наявності у підсудного умислу на вчинення вбивства, суд тлумачив такі сумніви на користь обвинуваченого і ви­знав, що злочин вчинено з необережності, вирок буде визнано обґрун­тованим.

Законність і обґрунтованість вироку нерозривно взаємопов'язані. Необґрунтований вирок є й незаконним, тому що кримінально-проце­суальний закон вимагає винесення тільки обґрунтованих рішень. Не­обґрунтованість будь-яких висновків суду у вироку буде порушенням кримінально-процесуального закону, а необґрунтованість при засто­суванні кримінально-правових норм одночасно порушує матеріаль ний кримінальний закон. У той же час, якщо вирок є незаконним че­рез те, що судом допущені істотні порушення процесуальних норм, це також не дозволить визнати вирок обґрунтованим, адже ставить під сумнів всі результати судового дослідження.

Зовнішнім виразом обґрунтованості вироку є його

мотивованість.

«Мотивованість — це пояснення судом, в силу чого докази визнаються ним достовірними, належними до справи, допустимими, а їх сукуп­ність слугує достатньою підставою для тих чи інших висновків. Це та­кож пояснення того, чому суд відхиляє одні докази й приймає інші. Вмотивованість вироку вимагає письмового викладення в ньому ходу роздумів суддів, який призвів до певних висновків, аналізу доказів та їх синтезу»1.

Основні вимоги до мотивування вироку вказані в ст. 334 КПК, згід­но з якою в обвинувальному вироку повинно бути докладно сформу­льоване обвинувачення, визнане судом доказаним, з вказівкою форми вини, мотиву вчинення злочину, обставин, що впливають на ступінь винуватості. Суд повинен навести докази, на яких базується висновок суду відносно кожного підсудного, з вказівкою мотивів, з яких суд відхиляє інші докази. Причому, суд повинен посилатися не тільки на джерела доказів, а саме на докази, тобто на зміст показань.

Деякі науковці окрім розглянутих, називають ще деякі вимоги — справедливість, істинність, переконливість вироку. Справедливим вважають вирок, в якому міра покарання обрана з урахуванням всіх необхідних чинників, тяжкості злочину, особистості засудженого, об­ставин, які пом'якшують та обтяжують покарання. Формально закон­ним може бути покарання, якщо воно не виходить за межі санкції від­повідної статті, а справедливим буде таке покарання, яке враховує всі необхідні обставини, відповідає також моральним уявленням про справедливість покарання2.

Переконливість вироку вбачають у тому, що він викладений, моти­вований таким чином, що для громадськості очевидно, що суд пра­вильно вирішив справу, обрав покарання, на яке заслуговує засудже­ний3. На наш погляд, переконливість вироку проявляється в його мо-тивованості, а справедливість у законності вироку.


Последнее изменение этой страницы: 2018-09-12;


weddingpedia.ru 2018 год. Все права принадлежат их авторам! Главная